е
ї
е
ї
е

Розсилка

Ви успішно підписались!
Підписатись на розсилку

Послання з Понту

Публій Овідій Назон

Якось так склалося, що мені подобаються і вірші Овідія, і захоплює його біографія. Він був зіркою, справжнім селебреті у Римській імперії, мав будинок біля Капітолію, писав поеми про способи зваблення жінок, про рибальство й косметику; але або взяв участь, або підгледів за оргією з Юлією, внучкою імператора Октавіана Авґуста. Принаймні це найправдоподбніша версія, яка пояснює мотиви імператора так жорстоко покарати поета – він вислав його на кінець цивілізації, у порт Томіс (нині Констанца в Румунії). Десять років Овідій писав звідти тужні елегії, розказував про диких варварів, що живуть за Дунаєм (тепер за Дунаєм – Україна), але Авґуст так і не зглянувся. Овідій помер десь на краю світу, і цього року я кілька разів блукав околицями Констанци в надії відчути дух того місця, ходив із «Понтійськими посланнями», наче з гідом, пробуючи розшукати його могилу (Шліман знайшов Трою, читаючи «Іліаду). Про результати цих пошуків читайте в моєму наступному романі :).

Дервіш і смерть

Меша Селімович

Ритм цієї прози такий, що чується спів з мінарету мечеті. І ти зачаровуєшся величчю, щоб на останніх сторінках побачити її справжнє обличчя. Роман про владу, про життя, яке може й не ламає, але гне до непізнаваності, про східну мудрість. Якщо любите несподівані фінали – вам сюди. Якщо цікавитеся Балканами й Боснією – цей роман для вас.

Марш Радецького

Йозеф Рот

До свого сорому мушу визнати, що я зовсім недавно відкрив для себе Рота. Знав про нього багато, але до рук не брав, думаючи, що Музіля з мене вистачить. І тут такий шок! Прекрасний письменник, сюжет, від якого неможливо відірватися, Австро-Угорська імперія, яку хочеться врятувати. Цю книжку я читав так допізна, що очі починали пекти, але відірватися неможливо. Ну і український переклад Євгенії Горевої – вище всіляких похвал.

Безсмертя

Мілан Кундера

Тут могла бути будь-яка його книжка, бо цього автора люблю палко, але вибрав саме цю, бо перейшовши на французьку, майстер заново відкриває свою стилістику. Вже не таку досконалу, часом трапляються неоковирні, громіздкі конструкції, але течія сюжету й есеїстичність викладу все одно затягують. Тема грандіозна – безсмертя, яке можна собі сконструювати, але ціною вбивства любові. Хто на таке клюне? Ґьоте, наприклад.

Дунай

Клаудіо Маґріс

Малим я рибалив на Тисі і мріяв про подорожі. Уявляв місце, звідки ця річка витікає (високі Карпати), і її гирло в Дунаї (на території Сербії). А коли виріс, навіть вирушив у мандрівку з метою ці місця побачити. Спонукала мене до такого кроку книжка Маґріса: він проїхав з витоку до гирла, описуючи міста й людей, згадуючи історію і приглядаючись до теперішнього (їздив він наприкінці вісімдесятих). І в підсумку відкрив дунайську цивілізацію, яку існує поза кордонами й часом. Для мене це книжка, що надихає.

ВГОРУ